Кожного тижня на сайті Viva.ua читайте про любов по-українськи: зворушливі і вражаючі історії закоханих пар. Сьогодні — Марія і Віталій.
Марія та Віталій познайомилися на автобусній зупинці. Вона чекала на транспорт, щоб поїхати на роботу, а він вирішив її підвезти. Вони були сусідами, але навіть не знали імена одне одного. І тільки завдяки колезі Марії пара обмінялася контактами, почали спілкуватися, а згодом зустрічатися.
“Рішення щодо шлюбу я прийняв 24 серпня. Марія про це не знала. У мене був її електронний підпис, я подав заявку в «Готово», назначив дату весілля (це було 6 вересня), а Марії наступного ранку прислав принт-скрін і запросив її на наше весілля. Це був експромт і варіанту відмови я навіть не розглядав”, — згадує Віталій.
Віталій розповів, що це не була лише його самовпевненість, все йшло до цієї визначної події:
“Я був впевнений, що з цією людиною хочу провести життя. А в ній я не сумнівався, бо вона вже вибирала весільну сукню, обручку, ресторан, а вже потім була пропозиція одруження за день до самого весілля. Коли ми вибрали місце, де ми будемо святкувати з родичами, я спитав, чи буде вона моєю дружиною. У неї був цілий день, щоб подумати”.
Весілля у пари було з близькими родичами у тісному колі. Вінчання планують після перемоги.
“Коли почалася війна, ми були нервові, було багато сварок та суперечок. У мене сталося відчуття, що у березні ми розійдемося. Тоді ми почали більше розмовляти, слухати одне одного. І хоч ми були на грані, все ж подолали цю кризу. Ми стали сильнішими, почуття стали чистішими й почали більше підтримувати одне одного”, — розповідає подружжя.
Під час війни Віталій почав допомагати більше тваринам, військовим, людям, які цього потребують:
“Я отримую від цього певний кайф, бо я можу і роблю це. Це мені передалося від Марії”.
“Ми разом збираємо їжу, засоби гігієни, речі для нужденних і військових. Благодійність об’єднує. Ми навіть залюбки допомагаємо одне одному на наших роботах, коли в цьому є необхідність”, — доповнює Марія.
На питання, які риси найбільше подобаються одне в одному, пара замислилася.
“Я дуже вдячній Марії за те, що вона дарує мені певну енергію. З нею я дуже сильно розвиваюсь, стаю кращим. Нехай це трохи егоїстично, але це на 100 відсотків вдячність Марії”, — розказує Віталій.
“Поки ми зустрічалися й одружилися, я зрозуміла, що мені просто добре поряд з Віталієм. Я думаю, кожна жінка може бути сильною. Але з ним я можу трохи розслабитися, попросити допомоги, бути більш захищеною, ніжною. За це я йому вдячна”, — ділиться Марія.
Про спільну мрію, крім перемоги України, пара відповідає однозначно:
“Ми планували багато подорожувати у цьому році, зокрема в Італію. Тому, перше, що ми зробимо після перемоги — будемо мандрувати. Хочеться відкрити багато гарних місць на нашій планеті, а потім вже побудувати наше гніздечко. У нас квитки не в одну країну зависли в авіакомпаніях на початку року, тому чекаємо. Також плануємо відкрити ще один притулок для собак. Ще був план — нагодувати якомога більше нужденних. Плани — наполеонівські”.
Подружжя поділяє думку багатьох українців, що з початком війни ми почали цінити кожну хвилину, цінувати людей, які поруч з нами. Тому ми зараз відчуваємо і цінуємо життя найбільше, а після війни ми ще більше будемо любити та цінувати те, що маємо.
На питання, чому ми так потребуємо кохання, подружжя довго не замислювалося:
“Воно надає сили, наповнює. Кохання рухає все у цьому світі. Треба кохати справу, яку ти робиш, людину, яка поруч. Якщо щось не до вподоби, треба це кидати.Кохання – це відчуття, яке тебе спонукає до дії. Воно спонукає до добрих справ. Кохання до близької людини, до себе (бо треба і себе любити). Без кохання неможливо існувати”.